Сосновий бор. Мащовий ліс у в'яткій губерні. І.І.Шишкін. 40х60 см. Репродукція.

Сосновий бор. Мащовий ліс у в'яткій губерні. І.І.Шишкін.

Розмір 40х60 см.

Матеріали: Натуральне котонове полотно, дерев'яний підрамник, зображення нанесене пігментними (не знебарвлюючими) чорнилами.

За бажання, для додаткового захисту від вологи та подряпин полотно можна розкрити лаком (+15% від вартості).

Можливе виготовлення картини в інших розмірах.

Можливий друк Ваших зображень.

Доставка в будь-яке місто України. Під час замовлення від 5 картин — доставка безплатно. 

Шишкін Іванович — відомий російський художник-пейзажист; гравієр-аквафортист; академік і керівник пейзажної майстерні. Народився 25 січня 1832 року в Елабузі в сім'ї купця другої гільдії, колишнього представником давньо-вів'янського роду. До 17 років був послідовником 1-ої казанської гімназії, потім переїхав до Москві та зробив учищень живопису, ваяння та зодості. З дитинства Іван був особистістю неабиякої, тому в молодості навіть кілька років був міським головою Елабуги. Він чимало зробив для рідного міста, а головне, колись побудував діючий водогін.

Картина «Сосновий бор. Мащовий ліс у в'яткій губерні» — одна з циклу картин, присвячених російському пейзажу, дрячому лісі, могутнім і неосяжним просторам Росії. Злегка похмуро виглядає ліс, але все це для того, щоб підкреслити глибину та насиченість рослинності в російських лісах. Де-небудь вдалеку видно символи Росії — ведмеді. На цьому полотні відбитий ліс, який розташований у в'ятій губерні.

Робота зроблена на полотні, оливі. Мазки впевнені та чіткі, помітні навіть незначні лінії, які наповнюють образ картини життям і натхненням. Картина написана за справжнім образом, але досить нереально має вигляд зображений пейзаж, ніби ліс живе своїм, незалежним життям, ніби ховається від сторонніх очей за непрохідними чатами.

Дуже тонко розташовані тіні, що надає картині глибини та природності. Водночас, зображені ведмеді нагадують нам про те, що цей рай не для всіх, не кожен може прийти й відчути гармонію лісу.

Вода в річці ніби справжня, протягни руку та зачерпнеш ковток-другою свіжою, ніком не спітої «живої» води. Дрібні камінці та викореневі пні, довгі, пророслі з роками до річки, коріння, що схилилося трава на березі, ніби просить напитися з «джерела життя». А величезні сосни своїми пухнастими лапами ніби чіпляють незнай хмари, показуючи, наскільки вони великі та стрункі. Всі вони рівні за величиною і за прагненням дістати до сонця.

Де-небудь у вишині видно силует птаха, що пролітає, вона немов заміряла в польоті, розправивши могутні крила, щоб помилуватися просторами місця її природного проживання. Небо світло-синє, з просвітами, ніби вечірає. Таке поєднання фарб на картині дає відчути всю міць і розмах буяння пейзажу. І це всього лише незначна частина того, що художник хотів би показати людям, присвятити їх у недра могутність природи.