Марія Перлина, що росте. Тіціан Вечелліо.Tiziano Vecellio. 50х40 см. Репродукція

Марія Перлина, що росте. Тіціан Вечелліо.Tiziano Vecellio. 

Розмір 50х40 см.

Матеріали: Натуральне котонове полотно, дерев'яний підрамник, зображення нанесене пігментними (не знебарвлюючими) чорнилами.

За бажання, для додаткового захисту від вологи та подряпин полотно можна розкрити лаком (+15% від вартості).

Можливе виготовлення картини в інших розмірах.

Можливий друк Ваших зображень.

Доставка в будь-яке місто України. Під час замовлення від 5 картин — доставка безплатно. 

Тіціан Вечелліо — італійський живописець, найбільший представник венеціанської школи епохи Високого та Пізнього Відродження. Ім'я Тіціана стоїть в одному ряду з такими художниками Відродження, як Мікеланджело, Леонардо так Вінчі та Рафаель. Тіціан писав картини на наукові та міфологічні сюжети, прославився він і як портретіст. Йому робили замовлення королі та римські папа, кардинали, герцоги таex. Тіціану не було й тридцять років, коли його визнали найкращим живописцем Венеції.За місцем народження (Пів'єді-Кадоре в провінції Белллуно) його іноді називають так Кадоре
відомий також як Тиціан Божественний.

Марія Лідіяльна

1560-е. Ермітаж, Санкт-Петербург.

Картина художника Тіціано Вечелліо «Ріпа, що впадає Марія Перлина». Розмір картини 119 x 98 см, полотно, олива. Послідовно та з великою мальовничою силою естетичних вистав пізнього Тиціана про життя знаходять своє вираження в його «Каїй Маграні», одному з шедеврів ермітажної колекції. Картина ця написана на сюжет, досить характерний для епохи контрреформації. На ділі ж у цій картині Тіціан ще раз стверджує гуманістичну та «язичну» основу своєї творчості. Великий реалістичний, рішуче переосмислюючи бунтарський сюжет, створює твір, за своїм вмістом відкрито ворожі реакційно-містичної лінії в розвитку італійської поздренеансної культури. Для Тіціана сенс картини не в пафосі Christian, не в солодкій чистій кастрі політичного екстазу і поготів не в затвердженні лінивості плоті, з «темніці» якої рветься до бога «бестелісна душа» людини. У «Магдаліні» череп — містичний символ тленості всього земної — для Тіціана лише аксесуар, нав'язаний канонами сюжету, тому він і звертається з ним досить безцеремонно, перетворюючи його на підставку для розгорнутої книги. Зхвилено, майже пристрасно передає нам художник, що повищує красою і здоров'ям фігуру Гростини, її прекрасне густе волосся, його бурхливо дихаюче ніжні груди. Пристрасний погляд сповнений земної, людської печі. Тиціан використовує мазку, що передає бездоганно точно реальні колірні та світлові співвідношення. Турботливі, напружені колірні акорди, драматичне мерехтіння світла та тіні, динамічна фактура, що не мають об'єму жорстких контурів під час пластичної визначеності форми загалом створюють образ, повний внутрішнього руху. Волосся не лежать, а спадають, груди дихають, рука зроблена в русі, складки плаття схвильовано кочуться. Світло м'яко мерехтить у пишному волоссі, відбивається в подертих вологій очах, заломлюється в склі фіала, бореться з густими тінями, впевнено та соковито ліпить форму тіла, все просторове середовище картини. Точне зображення дійсно поєднується з передаванням її вічного руху, з її яскравою образно-емоційною характеристикою. Але який у підсумку сенс створюваного з такою мальовничою силою образу? Художник захоплюється Грошою: людина прекрасна, його почуття ярки та важливі. Але він страждає. То було ясне та безтурботне щастя безперешкодно порушене. Середовище, що оточує людину, світ загалом — вже не той спокійний фон, підкоряючись людині, якою ми бачили його раніше. На пейзаж, що розстилається за Гростиною, набігають темні тіні, небо заволокають грозові хмари, і за тьмяного світла останніх променів, що згасає, виступає образ охопленого скоринкою людини.